Струны молят и стонут: - Подай!
Рушится все, сил больше нет.
Кафель холодный - подземный паркет.
Брошенный ад, заплеванный рай.
Шорох бумажек, всхлипы монет,
А из груди - хрип или лай...
Струны стенают: - Подай!
Мимо шумит и потеет река
Сомкнутых губ, скошеных глаз.
Мягко, как червь, но с упорством быка,
Свою непорочность неся напоказ,
Пока свысока глядя в облака.
Судорога тело свела сотый раз,
Застыла на грифе рука...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
